Бабин
Вдень 13 січня святкує маланку придністровське село Бабин на Кельменеччині. Коники тут мініатюрні, неначе поні, маланкарі носять вельон — ну майже як наречені, а на поясі в кожного висять старі коров'ячі калатала вагою в 20-30 кг. З цим вантажем чоловіки бігають селом, здіймаючи неймовірний галас — куди там свисткам з інших сіл. Маланка йде, чуєте? Маланка йде!
От і ми чули 13 січня 2018 року. І тільки чули. Понад годину ганялися вузькими плутаними лабіринтами сільських вулиць, та скрізь натрапляли лише на відлуння калатал десь попереду.
Так що на її історичній батьківщині я бабинську маланку лише чула. А от бачила — на кількох регіональних етнографічних фестивалях у Чернівецькому скансені.
У селі над Дністром мініатюрних коників не носять на каркасах, а тримають під пахвою, ніби хочуть зігріти у холодний січневий день.
У костюмах зберіглися елементи, присутні лише в Бабині — скажімо, шаблі чи форма капелюхів у вояків. Вона нагадує традиційні військові головні убори-гренадирки — у багатьох вони асоціюються з прусською армією, але були і у військових Російської імперії. А Північна Бессарабія вже з 1812 року була під п“ятою Романових. Так і проявляється пам“ять століть. Називають цих типових гренадірів у селі «козачками».
