Відразу двічі на зиму маланкарські звичаї можна побачити у Котелевому.
Костюми тут схожі на ті, у яких маланкують і в інших селах на Новоселиччині. Це стара, ще радянських часів, військова уніформа. Тільки завішана такою кількістю намиста, стрічок, штучних квітів та новорічного дощика, що не відразу й впізнаєш її.
Характерна ознака маланкарів з Котелевого — висока кокарда з ядучо-яскравих квітів на військовому кашкеті.
На Різдво хлопці ходять селом з уратурами-віншуваннями, а на Маланку виходить ще й чоловік у важкенному костюмі коня. Кінський каркас, прикрашений стрічками та святковими написами, важить кілька десятків кілограмів. Тому треба мати неабияку фізичну силу, аби спромогтися на багатогодинні танці. Не дивно, що в перервах стараються скинути «коня» і бодай кілька хвилин перепочити.
Під час уратур 7 січня юнаки відтворюють сцену мобілізації до турецького війська. Буковина з початку XVI ст. і аж до кінця XVIII ст. була під владою Османської імперії. Саме тому перебраних у селі й називають «турками». Плачуть-голосять старі Дід і Баба, нахилила голову Наречена, сумні Воїни стоять з мечами над Новобранцем, котрий йде на війну. Яскраві штучні квіти дещо нівелюють драматизм події, однак маланкарям подобається саме така оздоба.
