Вітрянка має одну з найоригінальніших Маланок області — і мова тут і про ритуал, і про персонажів. Бо у цьому селі на Сокирянщині роль Маланки дісталася ляльці. Вона вбрана у вишиванку, цурканку, на голові — хустка з торочками. Лялька витанцьовує перед двома кониками, скеровує їхні рухи, виступає диригентом святкового шаленства. Оригінально!
Каркаси коней виготовлені з лози та набиті сіном. Тулуб коня — простирадла, накинуті на каркас. Грива — зі стрічок та новорічного дощика. Кінські танці такі буйні, що практично після кожної маланки каркас доводиться ремонтувати.
Вулицями рідного села маланка ходить в останній день року — 31 грудня, починаючи з 9 ранку і до глибокого вечора. Заходять не в усі двори, а лише туди, де господарі не проти побачити маланку. Живий і звичай перетанцьовувати з незаміжніми дівчатами.
Переберійна ватага численна — у ній до трьох десятків хлопців та чоловіків плюс невеликий оркестр. Персонажі традиційні — Циган, Жид, Офіцер, Маланка (котра лялька). Шкода, що маски на маланкарях тепер переважно готові, куплені. Колись їх робили самотужки з дерева або пап“є-маше. Зуби вставляли з квасолі. Виходило досить моторошно.
Зароблені на маланці гроші юнаки витрачають 1 січня — влаштовують у сільському клубі вечірку.
Так як маланка у Вітрянці співпадає з новорічним святкуванням, у радянський час її не забороняли.
Маланка з Вітрянки частий гість маланкарських фестивалів.
Дівчатам брати участь у маланці не забороняється.
Більшість фотографій на сторінці — з маланки 2013 року.
